То вже було так давно, що й загуло.
Пас якось один чоловік коні в лісі, а було це якраз в ніч на Івана Купала. Сів він під великим кущем папороті та й задрімав.
Зацвіла магічна папороть, як водиться в цю ніч, і стала осипатися. Впали квіточки на одяг чоловіка. А як він прокинувся, не знамо чому, почав все знати та розуміти. Але дива ще були попереду.
Почали до нього чорти ходити, мару наводити, що вони друзі його. Приходили з горілкою, стравами різними, все пригощали його, ніби-то підлещувалися чомусь.
Одного разу чорти почали просити чоловіка: “Роззуйся та й роззуйся”. Вговорили. Тільки но зняв чоловік чоботи, зариготали чорти, засвистали, заплескали в долоні і десь поділися.
Ось тоді чоловік і зрозумів, що то був цвіт папороті, що потрапив йому в черевика, а чорти вкрали, бо знання такі людині ні до чого. З тієй хвилини перестав чоловік все знати і розуміти як раніше та й зажив собі по-старому.
